Символическое изображение головы Владимира Ильича Ленина, его подпись и указание на то, что сайт находится в домене верхнего уровня для некоммерческих ресурсов - .info
Реклама






Фотография тела Владимира Ильича Ленина в Мавзолее


Голосование


Предлагаем Вам высказать своё мнение по следующему вопросу:

Что бы Вы сделали с теми, кто хочет вынести тело
В. И. Ленина из Мавзолея?

Уничтожил(а) бы их вместе с семьями - чтобы дурные гены не плодились
Уничтожил(а) бы только их, т. к. "в семье не без урода" и близкие в этом не виноваты
Проклял(а) бы их навечно и плевал(а) бы в рожу при встрече, а по возможности и бил(а) бы
Никогда не подал(а) бы руки, относился(ась) бы как к прокажённым
Ненавидел(а) бы гадов, но виду не подавал(а)
Попытался(ась) бы изменить их убеждения, хотя это и бесполезно
Ничего
Сказал(а) бы "Спасибо!" - давно пора
Расцеловал(а) бы в обе щеки - побольше бы таких
Дал(а) бы денег - мудрость должна всегда иметь материальное вознаграждение

Посмотреть результаты


Комментарии


«Первая <  1703 | 1704 | 1705 | 1706 | 1707 | 1708 | 1709 | 1710 | 1711 | 1712 |  > Последняя» 


 це гарно - 15.08.2010 21:20
 Opera/9.10 (Windows NT 5.1; U; MRA 5.5 (build 02790); ru)

Псевдонім «Сталін» Йосип Джугашвілі вибрав собі 1912 року, перед цим змінивши близько тридцяти інших псевдонімів і партійних кличок[4">. Для найближчого оточення у нього була інша кличка — «Коба».
[ред."> Партійна діяльність
Джугашвілі-Коба-Сталін, фото 1912 р.

1898 року став членом РСДРП. У 1901—1902 роках член Тіфлісського, Батумського комітетів РСДРП. З 1901 року Сталін, перебуваючи на нелегальному положенні, організовував страйки, демонстрації, влаштовував збройні напади на банки, передаючи експропрійовані гроші «на потреби революції». У 1902 році в Батумі був вперше арештований. Засланець до Східного Сибіру, незабаром втік із заслання.

Після II-го з'їзду РСДРП (1903), що відбувся в Брюсселі і Лондоні, стався розкол партії на більшовиків і меншовиків. Сталін підтримав вождя більшовиків Леніна і за його дорученням приступив до створення мережі підпільних марксистських гуртків на Кавказі. Учасник революції 1905—1907. У грудні 1905 року делегат 1-ої конференції РСДРП (Таммерфорс).

У 1906–1907 роках Йосип Сталін брав участь в організації низки експропріацій в Закавказзі. У 1907 році був одним з керівників Бакинського комітету РСДРП. З 1902 по 1913 рік Сталін шість разів піддавався арештам і висилкам, чотири рази тікав. У 1912 році увійшов до складу Російського бюро ЦК РСДРП.
[ред."> Жовтневий переворот

Під час Лютневої революції (1917) Сталін повернувся до Петрограду і у травні був кооптований до Політбюро ЦК. З березня 1917 року брав участь в підготовці і проведенні Жовтневого перевороту: входив до складу Політбюро ЦК РСДРП(б), був членом Військово-революційного центру по керівництву збройним повстанням.

До приїзду Леніна з еміграції був одним з керівників ЦК РСДРП і Петербурзького комітету партії більшовиків. У 1917 році — член редколегії газети «Правда», Політбюро ЦК партії більшовиків, Військово-революційного центру. Спочатку Сталін підтримував Тимчасовий уряд. По відношенню до Тимчасового уряду і його політики виходив з того, що демократична революція ще не завершена, і скидання уряду не є практичним завданням. Проте потім приєднався до Леніна, який виступав за перетворення «буржуазно-демократичної» лютневої революції на пролетарську соціалістичну революцію.

14 — 22 квітня був делегатом I загальноміської конференції петроградських більшовиків. 24 — 29 квітня на VII Всеросійській конференції РСДРП(б) виступив в дебатах по доповіді про теперішній момент, підтримував погляди Леніна, виступив з доповіддю з національного питання; обраний членом ЦК РСДРП(б).

У травні — червні був учасником антивійськової пропаганди; був одним з організаторів перевиборів Рад і в муніципальної кампанії в Петрограді. 3 — 24 червня брав участь як делегат I Всеросійського з'їзду Рад робочих і солдатських депутатів; був вибраний членом ВЦИК і членом Бюро ВЦИК від фракції більшовиків. Також брав участь в підготовці демонстрацій 10 і 18 червня; опублікували низку статей в газетах «Правда» і «Солдатська Правда».

Зважаючи на вимушений відхід Леніна в підпіллі Сталін виступив на VI з'їзді РСДРП(б) (липень — серпень 1917) із звітною доповіддю ЦК. На засіданні ЦК РСДРП(б) 5 серпня був вибраний членом вузького складу Центрального комітету. У серпні — вересні головним чином вів організаційно-журналістську роботу. 10 жовтня на засіданні ЦК РСДРП(б) проголосував за резолюцію про збройне повстання, був вибраний членом Політичного бюро, створеного «для політичного керівництва на найближчий час».

У ніч на 16 жовтня на розширеному засіданні ЦК виступив проти позиції Л.Б.Каменєва і Г.ЕЗінов'єва, які проголосували проти рішення про повстання; був вибраний членом Військово-революційного центру, у складі якого увійшов в Петроград ВРК.

24 жовтня (6 листопада), після розгрому юнкерами друкарні газети «Рабочий Путь», Сталін забезпечив вихід газети, в якій опублікував редакційну статтю «Що нам потрібне?» із закликом до скидання Тимчасового уряду і заміни його Радянським урядом, вибраним представниками робочих, солдатів і селян. Того ж дня Сталін і Троцький провели нараду більшовиків — делегатів 2-го Всеросійського з'їзду Рад РСД, на якому Сталін виступив з доповіддю про хід політичних подій. У ніч на 25 жовтня (7 листопада) брав участь в засіданні ЦК РСДРП(б), який визначив структуру і найменування нового радянського уряду.радянського уряду.
[ред."> Громадянська війна

Після Жовтневого перевороту ставеном радянського уряду як народний комісар у справах національностей (1917 — 1923). У роки громадянської війни Сталін входив до складу очолюваної Левом Троцьким Революційної Військової Ради республіки, а з квітня 1922 року став генеральним секретарем ЦК РКП(б). Своїй кар'єрі у партії Сталін завдячує Володимирові Леніну. Як і Ленін, Сталін цікавився національним питанням і написав працю «Марксизм і національне питання» (1913 рік). Сталін продовжував близьке співробітництво з Леніним і після 1917 року, але не без конфліктів. Після обрання Сталіна генеральним секретарем ЦК РКП(б) Ленін застерігав партію від зосередження влади в руках Сталіна. На посаді генерального секретаря Сталін розбудував партійний апарат й спирався на нього як на керівну політичну силу. Завдяки цьому Сталін розгромив у 1920-их pp. спершу ліву опозицію, очолювану Львом Троцьким, а пізніше праву — Миколи Бухаріна, О. Рикова та ін. Наприкінці 1920-их років Сталін поступово відмовився від концепції світової пролетарської революції і висунув теорію про «побудову соціалізму в одній країні», на основі якої проголосив ліквідацію НЕП і розпочав політику прискореної індустріалізації країни на базі суцільної колективізації шляхом пограбування села, із застосуванням терору. Прискорена індустріалізація призвела до порушення економічної рівноваги і руїни всього народного господарства. Щоб утримати населення в покорі, Сталін посилив терор системою концентраційних таборів, кількість в'язнів у яких досягла 10 млн. Разом з тим Сталін розбудував каральний апарат від первісної ЧК через ҐПУ й НКВС, сприяв возвеличенню себе як «безпомилкового вождя», «вірного ленінця», «батька народів» тощо. Запобігаючи можливій опозиції, Сталін запровадив терор і в самій партії; внаслідок чисток і так званих «московських процесів» 1936 — 1938 з ВКП(б) виключено майже половину її членів; 139 членів ЦК було розстріляно (зокрема, більшість членів уряду та Політбюро), із 1 966 делегатів XVII-го з'їзду партії (1934 рік) до XVIII з'їзду (1939 рік) 1 108 було заарештовано. В армії ліквідовано більшість вищого і старшого командного складу.

Посилення терору супроводжувалося централізацією влади шляхом звуження прав національних республік; прославленням російського народу як «першого серед рівних», відновленням традицій Російської Імперії, обвинуваченням неросійських діячів у «буржуазному націоналізмі»; в наслідок чого у державно-партійному апараті дедалі більшої сили набирали російські великодержавні імперські елементи.

У більшовицькій партії Сталіна вважали знавцем національного питання, в якому він у цілому був послідовником Леніна, підкреслюючи «право націй на самовизначення аж до відокремлення», але з тим, щоб до відокремлення справа ніколи не дійшла. Після революції він підкреслював Другу частину ленінської формули: збереження неподільності імперії. Уже 1920 року Сталін був проти «відділення окраїнних областей» (України, кавказьких країн тощо) — джерела сировини, палива і харчових запасів для «Центральної Росії». У грудні 1922 року при створенні СРСР він пропонував, замість рівноправного союзу «суверенних республік», т. зв. автономізацію (див. Національна політика КПРС). Але тоді ще були сильні відцентрові тенденції в національних республіках і перемогла концепція СРСР з залишенням керівної ролі в ньому за РРФСР. Сталін скористався з цього і поступово звів нанівець декларовані в конституціях права національних республік. Сталін спирався на російські шовіністичні елементи в державно-партійному апараті, але й став у їхніх руках знаряддям відбудови імперії. Проти цього виступив Микола Скрипник вже на XII з'їзді партії 1923 року, засуджуючи русофільство партійного апарату. Особливий наголос Сталін поставив на переслідуванні національного руху в Україні як найбільшій республіці, що стояла на перешкоді його централістичним планам. У листі до Лазара Кагановича 1926 року застерігав проти національних тенденцій у КП(б)У (Микола Хвильовий, Олександр Шумський та інші); цим листом датується початок розгрому українського відродження, етапами якого були заслання української інтелігенції на Соловки, «процес Спілки Визволення України» та ін. Найтяжчого удару Сталін завдав Україні у роки колективізації; 1933 року за його прямими вказівками було змінено політику хлібозаготівель, що призвело до загибелі від голоду кількох мільйонів українських селян. Водночас було винищено національно свідомі кадри української інтелігенції, на яких було покладено провину за Голодомор. На XVII з'їзді КПРС (26 січня 1934) Сталін засудив націоналістичний ухил Миколи Скрипника, стверджуючи, що небезпечнішим для СРСР є місцевий, а не «великоросійський націоналізм». Сталінський терор першої половини 30-их pp. перейшов у «єжовщину», коли було винищено понад третину кадрів КП(б)У разом з її верхівкою. У міжнародній політиці Сталін використовував Комінтерн в інтересах СРСР, а також для контролю над комуністичними партіями та ліквідації національних антибільшовицьких прагнень у них. Наприкінці 30-их p. стало зрозуміло, що сталінський соціалізм — це побудований на визиску безправного робітництва і селянства державний капіталізм, економіка якого, завдяки знеособленню централізованого управління і відсутності приватної ініціативи, перебувала в хронічній руїні, а в зовнішній і внутрішній політиці Сталін почав повторювати політику російських царів. Зокрема у зовнішній політиці він повернувся до традиційного засобу російського самодержавства затьмарювати внутрішні труднощі зовнішньою експансією.
[ред."> До вершини влади

Детальніше: Сталінізм

До середини 1930-х років Сталін сконцентрував в своїх руках всю повноту державної влади і фактично став одноосібним вождем радянського народу. Інші більшовицькі лідери — Троцький, Зінов'ев, Каменєв, Бухарін, Риков і іншими, що входили в антисталінську опозицію, були поетапно виключені з владної комуністичної партії, а потім фізично знищені як «вороги народу». У другій половині 1930-х років в країні встановився режим жорстокого терору, який досяг апогею в 1937–1938 роках. Пошук і знищення «ворогів народу» торкнулися не тільки найвищих партійних органів і армії, але і широких шарів радянського суспільства. Мільйони радянських громадян за надуманими, бездоказовими звинуваченнями в шпигунстві, шкідництві, саботажі були репресовані; заслані в табори або страчені в підвалах НКВД.
[ред."> Пакт Молотова-Ріббентропа

Детальніше: Пакт Молотова-Ріббентропа

1939 року було укладено таємний додаток до договору про ненапад між СРСР та гітлерівською Німеччиною, який отримав назву Пакт Молотова-Ріббентропа. Йому передувала довга передісторія і тонка політично-дипломатична гра в передвоєнній Європі і світу. Гітлер маючи нестримні бажання німецького реваншу після Першої світової війни, розумів, що напад на Польщу, який був необхідний Гітлеру задля обєднання всіх німецьких етнічних територій, може перерости у протистояння з демократіями Європи, або навіть у війну. До війни проти Франції і Великобританії восени 1939-ого року Гітлер готовий не був. Ще більше Гітлер не був готовий до війни на 2 фронти, що означало б несумнівну капітуляцію Німеччини. Тому йому надзвичайно важливо було вкласти договір зі Сталіном. Сталін же був зі своєї сторони теж дуже зацікавлений в постанні спільних кордонів СРСР з Німеччиною. Вони мала стати коридором комунізму з Росії і її колоній в Європу західну(див. Експорт революції). Ним визначався розподіл зон впливу обох держав у Східній Європі у випадку теріторіально-політичних змін. Основним результатом пакту став поділ країн Східної Європи між Німеччиною та СРСР: розділ Польщі (1939), приєднання до СРСР балтійських країн (1940), війна з Фінляндією (за що СРСР було виключено з Лігі Націй як агресора) і анексія Буковини і Басарабії у Румунії (1939 — 1940 рр.) є продовженням політики "Світової революції", і підготовкою до майбутньої війни з Німеччиною.

Цікавий факт: за пунктами Пакта "Молотова-Рібентропа", Литва відходила в сферу німецьких інтересів, так само і Румунія мала лишатись недоторканною. Але Сталін проігнорував домовленності і влітку 1940 року Литва була майже без боротьби окупована Червоною Армією. Стосовно Північної Буковини і Бесарабії, які були анексовані в наступний рік після підписання, то це була помилка Сталіна. Справа в тому, що Гітлер повністю залежав від румунської нафти, що видобувалась в Плоєшті. Після анексій 1940-го року, сталінська бомбардувальна авіація разом зі штурмовими десантними корпусами вже безпосередньо загрожували цим нафтосховищам. Деякі історики вказують, що саме це переконало Гітлера почати підготовку до війни проти Радянського Союзу.

Деякі фахівці вважають, що основною метою укладення договору з боку СРСР було втягнення європейських держав у війну і після їхнього виснаження, внаслідок військових дій, захоплення їх та приєднання до Радянського Союзу, як союзних республік (тобто продовження ідеї Леніна про «світову революцію»). Так, на підготовку наступальної війни СРСР проти фашистської Німеччини у 1941 році вказує те, що Червона армія стягнула війська, артилерію й авіацію до західних кордонів Радянського Союзу. Однак внаслідок випереджаючого удару Гітлера у червні 1941 року СРСР зазнав важких поразок у першій фазі війни. У тому й числі завдяки допомозі союзників, а також коштом мільйонних людських втрат тоталітарна система Сталіна вийшла переможцем з Другої світової війни. У кінці війни Сталін брав участь у конференціях з лідерами США і Великобританії у Тегерані, Ялті й Потсдамі і домігся такого перерозподілу світу, наслідком якого СРСР фактично приєднав нові території в Східній Європі та на Далекому Сході і утворив блок сателітних країн, де силоміць була встановлена комуністична влада.
[ред."> Велика Вітчизняна війна

З початком Великої Вітчизняної війни Сталін зосередив в своїх руках всю політичну і військову владу як Голова Державного Комітету Оборони (30 червня 1941 – 4 вересня 1945 року) і Верховний Головнокомандувач Збройними силами СРСР. Одночасно він зайняв пост народного комісара оборони СРСР (19 липня 1941 – 15 березня 1946 року; з 25 лютого 1946 року – народний комісар збройних сил СРСР) і брав безпосередню участь в складанні планів військових операцій.

У роки війни Йосип Сталін разом з президентом США Рузвельтом і прем'єр-міністром Великобританії Черчиллем був ініціатором створення антигітлерівської коаліції. Він представляв СРСР на переговорах з країнами–учасницями антигітлерівської коаліції (Тегеран, 1943; Ялта, 1945; Потсдам, 1945).

Після закінчення війни, в ході якої Радянська армія звільнила велику частину країн Східної і Центральної Європи, Сталін став ідеологом і практиком створення «світової соціалістичної системи», що з'явилося одним з головних чинників виникнення «холодної війни» і військово-політичного протистояння між СРСР і США.

27 червня 1945 року Сталіну було присвоєно звання Генералісимуса Радянського Союзу.
[ред."> Повоєнний період

19 березня 1946 року, в ході перебудови радянського урядового апарату, Сталін був затверджений Головою Ради Міністрів СРСР і міністром збройних сил СРСР.

Після війни займався відновленням народного господарства країни, зруйнованого війною, приділяючи увагу підвищенню обороноздатності Радянського Союзу і технічному переозброєнню армії і флоту. Був одним з головних ініціаторів здійснення радянського «атомного проекту», що сприяв перетворенню СРСР на одну з двох «супердержав».

По війні Сталін стимулював посилення великодержавного націоналізму російського народу, який присвоїв собі месіаністичну роль «визволителя» і «старшого брата» інших народів. Супроти деяких малих народів СРСР Сталін з помсти за поразки першого періоду війни застосував політику національної дискримінації і геноциду, включно до виселення з їх територій (німці Поволжя, кримські татари, чеченці, інгуші, калмики). «Українці уникли цієї долі тому, що їх було занадто багато, і не було місця, куди їх виселити» (Микита Хрущов). У 1945 — 50 Сталін жорстоко розправився з рухом опору на Західній Україні й у Литві, вислав мільйони тих, що побували в німецькому полоні, й цивільного населення до концентраційних таборів. По війні посилив регламентацію культурного життя, загострив русифікаційний курс у неросійських республіках, що увійшло в історію під назвою «Ждановщина». Під наглядом Сталіна офіційна історична наука змінила орієнтацію з критики політики Російської Імперії на похвали російським царям та виправдання їх колоніальних завоювань як явища «прогресивного».
Перша шпальта газети "СВОБОДА" про смерть Й. Сталіна

Сталін зосередив і формально всю владу в своїх руках (від 1941 — голова уряду, нарком оборони і головнокомандувач збройних сил СРСР, від 1945 зі званням генералісимуса), пишався порівнюванням його з царем Іваном IV і Петром І. Безоглядно жорстокий диктатор, Сталін, базуючись на традиціях російського самодержавства, створив тоталітарну диктатуру на зразок східних деспотій, усюди бачив змови, попереджаючи їх кривавим терором. Останнім у задумі Сталіна було винищення єврейства, розпочате під гаслом боротьби проти «безрідних космополітів», але довершенню цієї акції перешкодила його смерть.

Сталін не був теоретиком, незважаючи на томи його «повного зібрання творів», і під сталінізмом розуміють не доктрину, а створену Сталіним монопартійну диктатуру, практику поліцейського терору з показовими судами і самообвинуваченнями, з концентраційними таборами, безжальною ліквідацією противників (часто уявних), народовбивством, безконтрольною диктатурою «вождя» партії, якій підпорядковано законодавчу, виконавчу і судову владу в централізованій радянській державі.
[ред."> Оцінка спадщини

По смерті Сталіна на XX з'їзді КПРС (1956) частково засуджено так званий «культ особистості», однак не розкрито всіх злочинів сталінського режиму. На XXII з'їзді (1961) критику продовжено — ухвалено забрати забальзамоване тіло Сталіна з ленінського мавзолею і поховати під Кремлівською стіною, перейменувати всі міста, селища, області, вулиці, площі, що носили його ім'я, знищити його пам'ятники, побудовані за життя. Цей період історії СРСР отримав назву Хрущовська відлига. Але з приходом до влади Леоніда Брежнєва (1964) відбувається поступова реабілітація Сталіна, відроджується неосталінізм, застосовуються у нових обставинах сталінські методи: геноцид, масові арешти, закриті суди, психіатричні лікарні для противників режиму, примусова русифікація, вмотивована теорією так званого радянського народу, відродження «культу особистості» (Леоніда Брежнєва) тощо.

За часів Михайла Горбачова та Бориса Єльцина було багато зроблено для виправдання людей, засуджених при Сталіні, висвітленя численних злочинів сталінського режиму та їх офіційного засудження. У середині 2000-х років в Росії ім'я Сталіна пережило вже другу реабілітацію, коли у методичних матеріалах до шкільних підручників з історії його було названо «найбільш ефективним менеджером Росії».

2 квітня 2009 Європейський Парламент ухвалив рішення про вшанування жертв Сталінізму та Нацизму щороку 23 серпня в Європейський день пам'яті жертв Сталінізму та Нацизму.[5"> ОБСЄ також ухвалила декларацію про підтримку вшанування пам'яті жертв тоталітаризму 23 серпня.[6"> В резолюції ОБСЄ зазначено, що Європа «зазнала два потужних тоталітарних режими, Нацистський та Сталінський, які принесли геноцид, порушення прав та свобод людини, воєнні злочини та злочини проти людства», та закликала членів ОБСЄ зайняти «спільну позицію проти всіх форм тоталітарної влади незалежно від ідеологічної основи» та засудила «героїзацію тоталітарних режимів, включаючи проведення публічних демонстрацій з метою героїзації Нацистського або Сталінського минулого».

13 січня 2010 року Київський Апеляційний суд визнав Сталіна винним в організації геноциду 1932—1933 років на території України[7
 

 точики - 15.08.2010 21:23
 Opera/9.10 (Windows NT 5.1; U; MRA 5.5 (build 02790); ru)

Карл Маркс дар оилаи ҳуқуқшинос ба дунё омадааст. Ў дар шаҳри Трир ба дунё омадааст. Падараш, Ҳенрих (Гиршел) Маркс (Heinrich Marx), ва модаран, Генриетта Пресбург (Пресборк), аз авлоди раввинҳо мебошанд.

Солҳои 1830—1835 дар гимназияи шаҳри Трир таҳсил кардааст ва онро дар синни 17-солагӣ бо баҳои аъло хатм намудааст. Соли 1836 бо Ҷенни фон Вестфален (Jenny von Westphalen) хонадор шудааст.Баъд аз хатми гимназия, Маркс ба донишгоҳи шаҳри Бонн ва баъдтар шаҳри Берлин дохил мешавад. Дар ин ҷо ў илми ҳуқуқро меомўзад, вале баъдтар шуғли дўстдоштааш таъриху фалсафа мегарданд.
Карл Маркс
[вироиш"> Ҳаёт ва фаъолият то соли 1849

Соли 1841 Карл Маркс донишгоҳро бо ҳимояи рисола оиди фалсафаи Эпикурхатм намуд. Маркс он замон пайрави фалсафаи идеалистии Гегел буд. Дар Берлин ў ба маҳфили навгегелчиён (Бруно Бауэр ва ғ.) пайваст.

Баъд аз хатми донишгоҳ Маркс Боннро чун ҷои истиқомат интихоб кард, бо умеди он, ки дар донишгоҳи ин ҷо профессор шавад. Вале сиёсати реаксионии ҳукумат ўро водор сохт, ки аз вазифаи устодии донишгоҳ даст кашад. Солҳои 1842—1843 Карл Маркс дар рўзномаи Rheinische Zeitung шаҳри Кёлнба ҳайси рўзноманигор ва муҳаррир кор кард. Дар аввал, Маркс барои барҳамдиҳии сензура баромад мекард, вале баъдтар ў ба танқиди ошкорои ҳукумат гузашт (бисёр мақолаҳои ў аз тарафи сензура манъ карда мешуданд ё таҳрир меёфтанд). Ҳукумат моҳи марти соли 1843 рўзномаро баст, ҳарчанд ки Маркс муҳаррир набуд. Кор дар матбуот ба Маркс нишон дод, ки ў фанни иқтисодиёти сиёсиро хуб намедонад ва ў бо тамоми ғайрату кўшиш ба омўзиши он машғул шуд. Ў, инчунин, кори рўзноманигориро низ давом дод.

Маркс соли 1843 ба ашрофзодадухтар Ҷенни фон Вестфален, ҷияни сарвари ширкати Phillips хонадор мешавад. Оилаи ҷавон ба Париж меояд, ки дар он ҷо Маркс бо Генрих Гейне ва Фридрих Энгелс шинос мешавад. Маркс бо Энгелс то охири умраш ҳамкорӣ мекунад.

Соли 1845 аз Париж бадарға мешавад ва монанди Энгелс ба Брюссель мекўчад. Дар он ҷо онҳо асари «Идеологияи олмонҷ»-ро таълиф мекунанд, ки фалсафаи Гегел ва навгегелчиёнро танқид мекард. Баҳори соли 1847 Маркс ва Энгелс узви ҷамъияти махфии «Иттиҳоди коммунистон» — ҷамъияти муҳоҷирони олмонҷ, ки бо онҳо Маркс дар Лондон шинос шуда буд, гардиданд. Бо супориши ин ҷамъият, онҳо «Манифести Ҳизби Коммунист»-ро тартиб доданд, ки он 21 феврали соли 1848 чоп шуд.

Вақте ки инқилоби феврали соли 1848 ба амал омад, Марксро аз Белгия бадарға карданд. Ў ба Париж баргашт ва аз он ҷо боз баъд аз инқилоби моҳи март ба Олмон ба Кёлн рафт.
[вироиш"> Зиндагӣ дар Лондон

Карл Маркс был 16 майи соли 1849 аз Олмон ронда шуд. Маркс аввал бо оилааш ба Париж рафт, вале аз он ҷо низ баъд аз намоиши 13 июни соли 1849 бадарға шуда, роҳи Лондонро пеш гирифт ва дар ин ҷо то охири умр иқомат намуд.

Шароити ҳаёти оилаи Маркс дар муҳоҷират хеле вазнин буд. Агар кғмаки пулии доимӣ аз тарафи Энгелс ва мақоланависӣ дар рўзномаҳо намебуд, Маркс натанҳо навиштани китоби «Сармоя»ро тамом намекард, балки аз гуруснагӣ мемурд. Дар ин даврон асарҳои асосии бахшида ба иқтисодиёт навиштаи ў таълиф ёфтаанд.
Карл Маркс

Соли 1864 Маркс организовал «Созмони байналмилалии коргаро»-ро таъсис дод, ки (International Workingmen’s Association, баъдтар номи Интернатсионали Якумро гирифт).

Дар ибтидо созмон аз анархистҳо, трэйдюнионистҳои бритониёвӣ, сотсиалистҳои фаронсавӣ ва ҷумҳурихоҳони итолиёвӣ иборат буд. Баъдтар ихтилофи назар байни Маркс ва пешвои анархистҳо Михаил Бакунин боиси аз созмон ҷудошавии анархистон гардид. Дар соли 1872, баъд аз шикасти Коммунаи Париж Интернатсионали Якум ба Ню-Йорк кўчид, вале пас аз чаҳор сол дао соли 1876 он барҳам дода шуд. Кўшишҳои дубора барқарорсозии созмон дар солҳои минбаъда бенатиҷа анҷом ёфтанд. Вале Интернатсионали Дуюм, ки ба он аксари ҳизбҳои ҳукмрони Инглистон, Фаронса, Олмон, Испониё ва дигар мамолики аъзои Иттиҳоди Аврупо дохиланд, соли 1889 баъд аз 6 соли вафоти бунёдгузори Интернатсионали Якум таъсис ёфт.

Соли 1867 ҷилди аввали «Сармоя» рўи чопро дид.

Карл Маркс соли 1883 дар синни 64-солагӣ дар Лондон вафот кардаааст ва дар қабристони «Highgate-Cemetery» дафн шудааст. Ҷилдҳои охирини «Сармоя» аз тарафи Энгелс баъд аз марги Маркс чоп шуданд.
 

 GJ ELVEHNCRB - 15.08.2010 21:25
 Opera/9.10 (Windows NT 5.1; U; MRA 5.5 (build 02790); ru)

Ленин вордскиз 10-тӥ (22) апреле 1870-тӥ арын Симбирск городын (туала нимыз Ульяновск). Атаез – Илья Николаевич - дышетӥсь, егит дыръяз удыссэ мытӥз пичи классъёсты дышетӥсь бордысен, бӧрысь кивалтӥз Самара губерниысь калык училищеосын, дворян ним басьтӥз (улонысь кошкиз 1886-тӥ арын). Анаез – Мария Александровна Бланк – эмъясьлэн нылыз, дышетскиз дораз, кӧня ке кунгожсьӧр кылын вераськыны быгатӥз, роялен шудӥз, трос лыдӟиськиз. Владимир семьяысь куать нылпи пӧлысь куинетӥез вал. Ульяновъёс ог-огзэс валаса, туж тупаса улӥзы.

Школаын дышетскыкуз ик, Володя шӧдыны кутскиз со вакытысь обществолэсь шекъёссэ. Сочинениосаз но таӵе мылкыдъёссэ шараяз. Александр агаез, калык бугыръяськонъёсы пыриськемез бере, 1887-тӥ арын казнить каремын вал. Сое янгыше уськытӥзы эксэез виёнэ пыриськемез понна. Агайзэ быдтон Володялэсь сюлэмзэ бугыртӥз, улон шоры учконъёссэ воштӥз. Со дырысен Владимир пумит султӥз со вакытысь кунлэн радлыкезлы. 1887-тӥ арын со пыриз Кузонысь университетлэн юридической люкетаз. Соку ик со пыриськыны кутскиз студентъёслэн огазеяськонзылэн ужаз - режимлы пумит мынӥсьёслэн радазы. Но таӵе студентъёсты, пӧлазы Владимир Ульянов но, ӝоген кырме полиция. Декабре 1887-тӥ арын сое университетысь улляло, келяло анаезлэн вордскем юртаз. Отын сое полиция чакла, Владимир азьланьтэ ас понназ дышетсконзэ. 1888-тӥ арын Владимирлы луонлык усьтӥськиз нош ик Кузонэ берытскыны. Отын со тодматскиз Карл Маркслэн ужъёсыныз, озьы пыриськыны кутскиз марксистъёслэн кружоказы. Та дырысен В. Ульянов калык бугыръяськонъёслы дур басьтэмысь дугдэ, сюлэмаз-йыраз пыӵало Маркслэн ужъёсыз.

Бӧрысь со улыны выжиз Самарае, отын но сое чаклаз полиция. Уксё поттӥз нимаз урокъёс сётъяса. 1891-тӥ арын со экстерн амалэн Санкт-Петербургысь университетэ кун экзаменъёссэ сётӥз. 1892-тӥ - 1893-тӥ аръёсы В. Ульянов тыршиз Самараысь присяжной судьялэн юрттӥсез луыса. Отын кылдытэ марксист кружок, ӟуч кылэ берыктэ Карл Маркслэсь Коммунист партилэсь Манифестсэ.

1893-тӥ арын улыны каръяське Санкт-Петербурге. Отын тырше юрист луыса. Ачиз но валатэк кыле Петербургысь марксистъёслэн азьветлӥсьсы чотын луэмзэ. Ӝоген В. Ульяновез полиция кырме но кунгож сьӧры келя, отын со тодматске Россиысь марксистъёслэн кичӧлтӥсеынызы Георгий Плехановен. 1895-тӥ арын В. Ульянов Россие берытске, Питерысь вань марксист кружокъёсты огинэ герӟа - озьы кылдытэ «Рабочей классэз зӥбонлэсь мозмытонъя нюръяськон» огазеяськонзэ. Сое нош ик полиция кырме но пытсэт сьӧры келя. Ӝоген сое куинь арлы келяло Сибире, Шушенское черкогуртэ. Отын 1898-тӥ арын кузпалъяське Надежда Крупскаяен, соин со тодматскиз вал Петербургысь кружокъёсы пыриськыкуз.

Ссылкаын дыръяз но со азинтэ революционер ужзэ. 1897-тӥ арын поттэ «Капитализмлэн Россиын азинскемез» ужзэ, со пыр со ченгеше народникъёслэн улон шоры учкеменызы. Отын ик вортэ, Россиын буржуазной революция тани-тани бугырскоз шуыса.

Ссылкаын улэмез бере мылкыд каре кунгож сьӧры потыны. Кӧня ке дыр ӵоже улэ Мюнхенын, Лондонын, Женеваын. Отысь эшъёсыныз - Вера Засуличен, Юлий Мартовен, Георгий Плехановен, Павел Аксельродэн - огазе кариськыса, поттыны кутско «Искра» газет. 1901-тӥ арысен аслыз выль ним малпа - Ленин, ужъёссэ та нимтулэн тодмостыны кутске. РСДРП-лэн Брюссельын ортчем кыкетӥ съездэз Ленинэз но эшъёссэ кык «бурдлы» люкиз - большевикъёс (Ленин пала дурбасьтӥсьёс) но меньшевикъёс (соослы пумит султэмъёс).

1905-тӥ - 1907-тӥ аръёсы - Буржуазно-демократической революция мынон вакытэ - Ленинлы Россие берытскыны луонлык кылдэ. Отысь эшъёссэ со пролетариатлы но крестьянъёслы дурвайыны косэ, мылкыдзэс бугыртэ. Но революция Ленин малпамъя уг радъяськы, солы нош ик кунгож сьӧры берытсконо луэ. Озьы ке но Россиен кусыпъёссэ уг ышты, лушкем пыриське Кун Думалэн ужаз. РСДРП-ын нош ик бугыръяськонъёс кутско. Одӥг ласянь Лев Троцкий - пӧртэм партиослэн возиськемзылы дурбасьтӥсь, мукет ласянь - Ленин, большевикъёслэсь партизэс (асьсэ печать ёзэнызы - «Правда» газетэн) кылдытон сярысь сюлмаськись.

Калык пӧлын радикализаия мынон вакытэ большевикъёслэн данзы ӝутскиз. 1917-тӥ арын, Советъёслэн нырысетӥ съездазы вераськыкуз, Ленин пусйытэк ӧз кельты большевикъёслэн власте вуэмзы сярысь. 1917-тӥ арын сентябрь толэзе Ленин малпанэ вуиз: воштӥськонъёслы дыр вуиз. Октябре Петроградэ интыяськем Временной правительство кушкатэмын вал. Советъёслэн кыкетӥ съездазы кылдытэмын калык комиссаръёслэн кенешсы (СНК), соин кивалтонэз оскизы В. Ленинлы.

1918-тӥ арын Ленин тыршиз большевикъёслэсь властьсэс юнматон бордын. Но эсеръёс, паллян кужымъёс но анархистъёс Ленинлы кивалтыны эрик сётыны ӧз дыртэ. 30-тӥ августэ сое виыны турттон учыр вал - Большевикъёслэн Москваысь комитетсылэсь юртсэ пуштытӥзы. Но Ленин сӧсырмыны ӧз сюры. Таӵе учыр бӧрсьы Ленин мытӥз правительственный террор нимаськись ужрадэз - большевикъёслы пумит мынӥсьёсты кырмылыны но быдтыны ӧдъязы.

1922-тӥ арын Ленинлэн тазалыкез инсультэн йырин лябӟиз. Кема дыр ӵоже эмъяськоно луиз, нош ар пумын - декабре - солэн йыраз нош ик вирсэрез пуштӥз. Солы тазалыкез сэрен Кремльысь кошконо луиз. 21-тӥ январе 1924-тӥ арын со улонысь кошкиз. Мугорыз утиське Мускоысь Кремль азьын сылӥсь мавзолейын.
 

 ПО ЧУВАШСКИ - 15.08.2010 21:27
 Opera/9.10 (Windows NT 5.1; U; MRA 5.5 (build 02790); ru)

Ленинра темиçе халăх юнĕ юхнă — вырăс, калмăк, чăваш, еврей, нимĕç тата швед.

Владимир Ильичăн асатти, Николай Васильевич Ульянов, чăваш, Чулхула кĕперни крепăç хресченĕ. Аçтăрхан куçса кайса çĕвĕç-ал ăстаçи ĕçĕпе пурăннă. Çитĕнсе çитнĕ çын Анна Алексеевна Смирновăна (ашшĕ калмăк пулнă, амăшĕ — вырăс, пулас) качча илнĕ.
Ленинăн йăх йĕркин йывăççи[1">

┌──Григорий Ульянин
┌──Никита Григорьевич Ульянин
┌──Василий Никитович Ульянин
┌──Николай Васильевич Ульянов (Ульянин)
│ └──Анна Симеоновна Ульянина
┌──Илья Николаевич Ульянов (1831—86)
│ │ ┌──Лукьян Смирнов
│ │ ┌──Алексей Лукьянович Смирнов
│ └──Анна Алексеевна Смирнова

Владимир Ильич Ульянов(1870-1924)

│ ┌──Мошка Ицкович Бланк
│ ┌──Александр Дмитриевич (Израиль) Бланк
│ │ └──Мириам Бланк
└──Мария Александровна Бланк (1835—1916)
│ ┌──Юган Готлиб (Иван Фёдорович) Гросшопф
└──Анна Ивановна Гроншопф
│ ┌──Карл Рейнгальд Эстедт
│ ┌──Карл Фредерик Эстедт
│ │ └──Беата Элеонора Ниман
└──Анна Беатта (Анна Карловна) Эстедт
│ ┌──Карл Борг
└──Анна Кристина Борг
│ ┌──Симон Новелиус
└──Анна Бригитта Новелиа
└──Екатерина Аренберг

Илья Николаевич Ульянов çуралнă çул Николай Васильевич Ульянов 60 çула кайнă. Николай Васильевич вилсен Ильяна Василий Никитович Ульянов пиччĕшĕ пăхса çитĕнтернĕ, вăлах Ильяна пĕлӳ пухса Хусан университечĕн физикă-математика факультетне кĕме пулăшнă. Университетран 1854 çулта вĕренсе тухсан Илья Николаевич Ульянов Пензăра тата Чулхулара гимназисенче, институтсенче тата училищăсенче математикăпа физикăна вĕрентет, 1869 çултанпа Чĕмпĕр кĕпернин халах училищисен инспектăрĕ тата ертӳçи пулса ĕçлет. Таса Улатимĕрĕн III-мĕш степеньлĕ орденне тивĕçсен, Ленин ашшĕне 1882 çулта кăнарлă дворян ятне панă.

Владимир Ильичăн кукаçи Александр Дмитриевич Бланк (Христос тĕнне кĕриччен Израиль Мойшевич Бланк) пулнă.
[тӳрлет"> Çамрăклăх. Революци ĕçлевне пуçлани
Чĕмпĕр гимназинчен вĕренсе тухнă Владимир Ульянов. 1887 çул.

1879—1887 çулсенче Чĕмпĕр гимназинче вĕреннĕ. 1887çулта Ленин ылтăн медальпе гимназирен вĕренсе тухса Хусан университечĕн юридици факультне вĕренме кĕрет, анчах ăна студентсен пăлхавĕсене хутшăннăшăн Хусан кĕпернинчи Кукушкă ялне тăванĕсем патне кăларса яраççĕ. Пиччĕшне Александра 1887 çулта Халăх ирĕк кăмăлĕ ушкăнĕн революци ĕçлĕхне хутшăннăшăн айăпласа çакса вĕлереççĕ. Çакăн хыççăн Владимир Ульянов хăйĕн паллă сăмахĕсене калать: «Эпир урăх çулпа кайăпăр». 1888 ç. кĕркунне Владимир Ильича Хусана таврăнма ирĕк параççĕ. Кунта вăл Н. Е. Федосеев йĕркеленĕ марксисчĕсен ушкăнĕн пухăнăвĕсене çӳреме тытăнать, К. Маркс, Ф. Энгельс, Г. В. Плеханов ĕçĕсене вуласа тĕпчет. Маркспа Энгельсăн кĕнекисем Ленинăн ăс-тăн курăмлăхĕн аталанăвĕнче никĕс хураççĕ — çапла вăл шантаруллă марксист пуласа тăрать. 1889 çулхи кĕркунне Ульяновсен çемйи Самара куçать, кунта Ленин вырăнти революционерсемпе тачă çыхăнура тăрать.

1891 çулта Владимир Ульянов экстерн меслечĕпе Санкт-Петербург университечĕн юридици факультетĕнче экзамена ăнăçлă тытать. Волькенштейн адвокат патне ĕçĕ кĕрет, анчах юридици ĕçĕ-хĕлĕпе нумаях хăтланмасть. Çак ĕçре хăйĕн кăмăлĕн туртăмне тупаймасăр, хастар марксист революци юхăмне кĕрсе каять.

1895 çу уйăхĕнче пĕрремĕш хут ют çĕре каять. Швейцарире Плехановпа, Германире — В. Либкнехтпа, Францире —П. Лафаргпа тата ытти тĕнчери ĕçтĕшсен юхăмĕн паллă ĕçченĕсемпе тĕл пулать, Раççее таврăнсан тĕп хулара 1895 çулта Цедербаум-Мартов ертсе пынипе «Союз борьбы за освобождение рабочего класса» туса хурать. «Союз борьбы» хула ĕçтĕшĕсем хушшинче хастар пропагандă ĕçлĕхе ертсе пырать, вăл 70 ытла çулçак (листовкă) кăларать.

1895 раштавра Ленина арĕслеççĕ те тепĕр икĕ çултан та икĕ уйăхран Енисей кĕпернийĕн Шушенское ялне 3 çуллăха кăларса яраççĕ. Çакăнта Ленин Н. К. Крупскăйпа (1898 утă уйăхĕнче) çырăнать. Кунтах вăл халăхлăх теорине хирĕçлĕ «Развитие капитализма в России» кĕнеке çырать, чылай ĕçе ытти чĕлхесенчен куçарать, статьясем хатĕрлет. Çак тапхăрта вăл 30 ытла ĕç çырать, Петербург, Мускав, Чулхула, Воронежа тата ытти хуласенчи социал-демократсемпе çыхăну тытса тăрать.
[тӳрлет"> Пĕрремĕш эмиграци: 1900 - 1905

1900 ç. нарăсра Ленинăн кăларса янă вăхăчĕ тухать. Ленин Раççейĕн Европă пайне тавранать, пĕр вăхăт Псковра чарăнать, раççей хулисем тăрăх харпăр тата ĕçлĕх çӳревĕсем тăвать те утă вĕçĕнчеШвейцарине каять Плехановпа каласӳ ирттерсен, Мюнхена куçать те Плехановпа, Мартовпа, Аксельродпа, Засуличпе, Парвуспа пĕрле Мӳнхенре марксисăма янравлакан «Искра» (Хĕлхем) хаçатпа «Заря» (Шурăмпуç) журнала никĕс хурать. Çулти вăтам тиражĕ — 8000 экз. Хаçат Раççей империн территоринче марксистлă вăрттăн ушкăнсене йĕркелеме пулăшать.

1901 раштавра хăйĕн пĕр статйине Ленин (унăн çаплах В. Ильин, В. Фрей, Ив. Петров, К. Тулин, Карпов тата ытти суя ятсем пулнă) ятпа кĕртет. 1902 çулта «Что делать? Наболевшие вопросы нашего движения» ĕçĕнче Ленин хăйĕн партии тăвас концепцине кăтартать. Партие вăл тĕпе чăмăртаннă çăр ушкăнĕ («Дайте нам организацию революционеров и мы перевернем Россию!») евĕр курать.
[тӳрлет"> 1903 ç. РСДРП II съезчĕн ĕçне хутшăнни

Съезд уçăлсанах парти пайташĕсем пĕр майлă марри çие тухать, Ленин майлисем — «çирĕп» хĕлхемçĕсемпе пĕр енчен тата унпа хирĕçлисем — «çемçе» хĕлхемçĕсем, «экономистсем» — хушшинче тавлашу хĕрӳленсе каять. Ленин çине тăрсах пролетариатăн диктатури, партии пайташĕсенчен питĕ хытарса ыйтмалла тесе хистет. Унăн шучĕпе, парти пайташĕн программăна йышăнса, пурлăхпа пулăшса тăмалла çеç мар, унăн пĕрмаях парти ячейкин кулленхи ĕçне хутшăнмалла. Мартов шучĕпе, парти пайташĕн программăна вырăна хурса, укçа-тенкĕпе партие куллен пулăшса тăнипе те çитет. Малтан Мартовăн çак сĕнĕвĕ 28 майлă сасă, 22 хирĕçле тата 1 никам майли сасă пуçтарнă. Каярах съездран 2 «экономист» тата 5 бунд çыннисем тухса каяççĕ, çавăнпа ĕнтĕ Ленин хăйĕн ушкăнĕпе партин ТК тата «Искра» редакцийĕн суйлавĕнче çĕнтерет. Çакăнтанпа вĕсене «большевиксем» теççĕ, хирĕçлисене «меньшевиксем» терминпа палăртаççĕ (тĕплĕнрех РСДРП II съезчĕ статья).

1903 çулхи утă, 17 — çурла, 10 года Лондонра РСДРП II съезчĕ иртнĕ. Ленин ăна питĕ тӳсĕмсĕр кĕтнĕ, мĕншĕн тесен 5 çул каялла пуçтарăннă I съезчĕ ĕç тĕпĕпе партине туса хурайман: программăна йышăнман, пролетариатăн революциллĕ вăйĕсене тĕреклетмен; пĕрремĕш съезчĕн Тĕп Комитетне тӳрех аресленĕ. Ленин съезда хăй йĕркелеме пикенет.
[тӳрлет"> 1905 çулхи революци

1905-07 çулсенчи революцийĕ çулăма кĕнĕ чух Ленин ют çĕрте, Швейцарире пурăннă. Партин вырăнти йĕркеленнĕ ушкăнĕсен хыпарĕсем тăрăх вăл революци хумĕ çĕкленни пирки пĕлсе тăнă. 1905 çулхи нарăс уйăхĕнче Раççейре РСДРП ТК пĕтĕм пайташĕсене аресленĕ, икĕ çынна çеç - Красинпа Любимова çеç тытса хупайман. Вĕсем большевиксен "Бюро комитетов большинства" ушкăнĕ шутне кĕреççĕ, партин III съезчĕн хатĕрлев ĕçĕсене туса пыраççĕ. Çапла вара РСДРП пĕтĕм ертӳлĕхĕ Ленинăн тата унăн юлташĕсем майлă пулса тăрать.

Раштав хĕçпашаллă пăлхавĕ пăчланнă пулин те, Ленин унăн пысăк усăллăхне, большевиксем революцире пĕтĕм мелĕсемпе хистесе ĕçленине палăртать.
[тӳрлет"> Иккĕмĕш эмиграци: 1908 - 1917
В. И. Ленин палăкĕ Смольнăй умĕнче, Санкт-Петербург

1908 ç. Кăрлачăн пĕрремĕш кунĕсенче Ленин Женевăна Швейцари таврăнать. 1905-07 çулхи революци хăйĕн ĕç тĕллевне çитейменнипе вăл ал усса ларман, революци çулăмĕ тепре ялкăшасса шаннă. «Разбитые армии хорошо учатся», — çырать Ленин.

1908ç. вĕçĕнче Ленин хăйĕн пĕр тĕллевçисемпе Зиновьевпа тата Каменевпа пĕрле Париса куçса каять. Çакăнта вăл Инесса Армандпа паллашать. 1909 ç. хăйĕн тĕп философиллĕ ĕçне «Материалисăм тата эмпириокритицисăма» çырать.

1912 çулта вăл РСДРП легализацилесшĕн меньшевиксенчен тĕплĕнех уйрăлать.

1912 ç. Çу, 5 большевиксен саккунпа тӳрĕллĕ «Правда» хаçатне каларма тытăнать. Унăн тĕп редакторĕ вырăнĕнче Ленин ĕслет. Вăл кашни кунах «Правдăна» статьясем çырать, çырусем ярать, вĕрентет, сĕнӳсем парать, редакции йынăшĕсене тӳрлетсе пырать. 2 çул хушшинче «Правдăра» Ленинăн 270 статйисемпе çырса хăварнисене пичетленнĕ. Эмиграцире çакăн пекех Ленин IV-мĕш Патшалăх шухăшлавĕнчи большевиксен ĕçлĕхне йĕркелесе пырать, II-мĕш Интернационалра РСДРП элчи пулнă, парти тата наци ыйту-ĕçĕсемпе статьясем хатĕрленĕ, философи ĕçесене тĕпченĕ.

1912 ç. вĕçĕнчен Ленин Австри-Венгрин çĕрĕнче, Галицире Поронин вырăнĕнче пурăннă, унтах вăл Пĕрремĕш Тĕнче вăрçи пуçланнине пĕлет. Австри жандармĕсем Ленина ареслеççĕ, патша шпионĕ шутне çыраççĕ. Ирĕке кăларас ĕçре австри парламенчĕн депутачĕ В. Адлер социалист пулăшать. 1914 çулхи çурла, 6 Ленина тĕрмерен хăтараççĕ, тепĕр 17 кунтан вăл Швейцарине çитет. Кунта çитсенех Ленин большевик-эмигранчĕсен ушкăнĕн пуххинче вăрçă тезисĕсемпе паллаштарать. Вăрçă империалисăмлă, икĕ енчен те тӳррĕ мар, ĕçлекен çыншăн ним те ырлă мар пулнине кăтартать.

Парти конференцийĕнче Циммервальд (1915) тата Кинталь (1916) хулисенче Ленин хăйĕн тезисне — империалисăм вăрçине граждан вăрçине куçарассине пурнăçа кĕртес ĕç-пуçпа тăрăшмалла тесе хистект, çав хушăрах Раççейре социаллă революции çĕнтерессине шантарса калать.

Социалисты должны разъяснять массам, что для них нет спасения вне революционного низвержения „своих“ правительств и что затруднения этих правительств в теперешней войне надо использовать именно для этой цели».

[2">

Ленин 1915 çулта пацифисăм тата лăпкăлăх лозунгĕсем пирки çапла çырать:

Настроение масс в пользу мира часто выражает начало протеста, возмущения и сознания реакционности войны. Использовать это настроение — долг всех с.-д. Они примут самое горячее участие во всяком движении и во всякой демонстрации на этой почве, но они не будут обманывать народ допущением мысли о том, что, при отсутствии революционного движения, возможен мир без аннексий, без угнетения наций, без грабежа, без зародыша новых войн между теперешними правительствами и господствующими классами. Такой обман народа был бы лишь на руку тайной дипломатии воюющих правительств и их контрреволюционным планам. Кто хочет прочного и демократического мира, тот должен быть за гражданскую войну против правительств и буржуазии.[3">

1916 çулхи нарăсра Ленин Бернран Цӳрихе куçать. Кунта вăл хăйĕн «Империализм как высшая стадия капитализма» ĕçне çырать, швейцари социал-демокрачĕсемпе (вĕсен хушшинче сулахай радикал Франц Платтен) хастар ĕçлет, вĕсем ирттерекен пур пухăва хутшăнать. Çакăнтах вăл февраль революцийĕ пирки пĕлтерӳ илет.
[тӳрлет"> «Пломбăланă вакун»
Ленин, Туре Нерман тата Карл Линдхаген. Стокгольм 1917.

Февраль революцийĕ Лениншăн кĕтмен çĕртен пулса тухнă. Революци пуçланиччен темиçе кун каялла Ленин Раççее «Европăри чи мещан çĕршывĕ» тесе шутланă.

[[1917 çулхи Февраль революцийĕ"> (çакăн çинчен Ленин хаçатсенчен пĕлет) хыççăн герман влаçĕсем (Александр Парвус пулăшăвĕпе) Ленин 35 парти пайташĕсемпе пĕрле, вĕсем хушшинче Крупская, Зиновьев, Лилина, Арманд, Сокольников, Радек тата ыттисем, Швейцарирен пуйăспа Германи витĕр тухса каять. Ленин вырнаçнă вакун экстерриториллĕ шутланнă, эрешлĕ каласан, «пломбăланă вакун» тенĕ, ун пирки çапла çырнă: «Германи правительстви пирĕн вакунăн экстерриториаллăхне лояллĕ сыхланă»[4">. Каярахпа Людендорф хăйĕн асилĕвĕсенче çапла çырать: «Ленина Раççее ярса, пирĕн ертӳлĕх хăй çине уйрăм явăплăх илнĕ.

Халиччен те тĕпчевçĕсем Ленин нимĕçсенчен укçа-тенкĕ илнине палăртакан финансă хутне тупайман.
[тӳрлет"> «Апрель тесисĕсем»
В. И. Ленин, грим тунă, юлашки пытанчăк ĕçре. К. П. Иванов ячĕпе хатĕрленĕ хут, унпа Ленин вăрттăн 1917 ç. утă кунĕсем хыççăн пурăннă.

Ленин 1917 çулхи ака, 3 Раççее таврăнать, меньшевик-эсерĕсен Канашĕ ăна самодержавипе чаплă кĕрешӳçĕ тесе хисеппĕн кĕтсе илет. Тепĕр кунне Ленин большевиксем умĕнче сăмах тытать, тезисене "Правда" хаçат пичетлет. Çак вара паллă «Апрель тезисĕсем»пулаççĕ [5">. Çак докладра Ленин Раççей социал-демократийĕн тата большевиксен ĕç кăмăлĕсене хирĕç вăрçать, уйрăмах буржуази демокрачĕсем революцине сарса пынине, Вăхăтлă ертӳлĕх майлă пулнине, вĕсем революциллĕ тăван çĕршыва вăрçăра хӳтĕлеме йыхравланине тиркет. Ленин "Вăхăтлăх ертӳлĕхе нимĕнле пулăшу та" тата "Пĕтĕм влаçа – Канашсене" лозунгĕсене мала кăларать: çаплах вăл буржуази революцине пролетари революци шайне куçарас тĕллеве палăртать, буржуази влаçне антарса пăрахма тата патшалăх тытăмне Канашсене пролетариата ярса илме хистет, çара, полицине тата чиновниксене салатса яма сĕнет; юлашкинчен вара, вăрçăна хирĕç вăйлă пропагандă ирттерме хушать, мĕншĕн тесен Вăхăтлă ертӳлĕх енчен тăсăлса пыракан вăрçă импери тата çарату хаклавлă пулнине кăтартать. РСДРП(б) тытăмне хăй аллине илсе, Ленин çак тăвас ĕçе пурнăçа кĕртме тытăнать. 1917 ака-утă уйăхĕсенче вăл 170 ытла статья, брошюрă хайлать, большевиксен конференцисеимпе партин ТК резолюци проекчĕсене, чĕнсе каланисене çырать.

Ленин чăннипех хăй тĕллĕ вăйланса пыракан правительствăна хирĕç тухнине йĕркелесе пынă утă, 3, кăшт васкавлăрах пулин те. (1917 çулхи утăри пăлхав).Пăлхав пынă чух Вăхăтлă ертӳлĕх большевиксем нимĕçсемпе вăрттăн килĕшӳ тунă теме элек сарнă (утă, 5). Утă, 7/20 Вăхăтлă ертӳлĕх Ленина тата ытти паллă большевиксене патшалăха сутнă, хĕçпăшаллă пăлхав йĕркеленĕ тесе айăпласа ареслеме хушу кăларать. Ленинăн каллех вăрттăн ĕçлĕхе кайма тивет. Петроградра вăл çав чух 17 вăрттăн хăваттер улăштарать, хыççăн, çурла, 21 (кивĕ йăлапа çурла, 8) 1917 Зиновьевпа пĕрле Петроградран инçех мар — Разлив кӳлли патĕнче, ӳплере пурăнать; юлашкинчен — юпа уйăхĕчченех — Финлянди çĕрĕнче (Ялкала, Гельсингфорс, Выборг) пурăнать.
[тӳрлет"> 1917 çулхи Октябрь революцийĕ

Тĕп статья: Аслă Октябрь социаллă революцийĕ
В. И. Ленин халăх умĕнче сăмах тытать.

1917 çулхи чӳк, 24 Ленин Смольнăйа хуралçисене вăрттăнлăхпа улталаса (Троцкий ăна кĕме чарнă) пырса кĕрет те тӳрех пăлхава хатĕрлес ĕçĕ йĕркелесе ярать. А. Ф. Керенский ертӳлĕхне сирпĕнтерме икĕ кун çеç кирлĕ пулать. юпа, 25/чӳк, 7) Ленин Вăхăтлă ертӳлĕхе аяла хунă пирки чĕнсе калать. Çав кунах 2-мĕш Пур раççей Канашĕсен съезчĕ уçăлать, унта Ленин лапкăлăх тата çĕр декречĕсем çинчен хыпарлать, хула тата ял ĕçченĕсен ертӳлĕхне — Ленинăн Халăх Комиссаррĕсен Канашне— йĕркелесе хураççĕ.
[тӳрлет"> Революци хыççăнхи ĕçĕ-хĕлĕ: 1917—1924
В. И. Ленин. 1920 çул.
В. И. Ленин во время болезни. Мускав тулашĕнчи Горки. 1923 çул.

Лăпкăлăх декречĕн йĕркине тытса пырса, Ленинăн Раççее Пĕрремĕш Тĕнче вăрçинчен туртса кăлармалла пулнă. Петрограда нимĕç çарĕсем пырса кĕме пултарнă, çавăнпа ĕнтĕ Ленин сĕнĕвĕпе Совнарком тата РКП(б) ТК Мускава — Совет Раçсейĕн çĕнĕ тĕп хулине — куçаççĕ.

Аманнипе тата хăйне шеллемесĕр ĕçленипе Ленин сусăрлансах çитет. 1922 çулхи пуш уйăхĕнче Ленин РКП(б) 11-мĕш съезчĕн ĕçне йĕркелесе пырать, хăй те тухса калаçать. 1922 çу уйăхĕнче йывăр чире кĕрет, çапах та юпа уйăхĕнче ĕçе тухать. Çынсем умĕнче юлашки хут Ленин чӳк, 20 1922 Моссовет пленумĕнче калаçать. 1922 çулхи раштав, 16 унăн сывлăхĕ каллех сасартăк япăхланать, 1923 çу уйăхĕнче амака пула Мускав тулашĕнчи Горкине пурăнма куçать. Мускавра юлашки хут Ленин юпа, 18-19 1923 пулать.

Хăй вилессе пĕлсе тата коммунистсен парти шăпишĕн хумханса, В. И. Ленин 1923 çулта «пуласлăх валли»: «Коопераци пирки», «Как нам реорганизовать рабкрин», «Лучше меньше, да лучше», статьясем çырать, вĕсенче вăл Совет патшалахĕн хуçалăхэкономика политики хăйĕн курăнăвне палăртать тата патшалăхăн, партин аппарачĕн ĕçне лайăхлатас сĕнӳсене парать.
В. И. Ленин Горкăра вилнине пĕлтерни
1924 çулхи кăрлач, 21.

1924 çулхи кăрлачра Ленинăн сывлăхĕ сасартăк питĕ начарланать, 1924 çулхи, кăрлач, 21, каçхи 6 сех. 50 мин. Владимир Ильич Ульянов (Ленин) куçĕсене ĕмĕрлĕхех хупать.
[тӳрлет"> Раççей хуçалăвĕн аталанăвĕ

Тĕплĕнрех ГОЭЛРО статьяна вулăр.

В.И. Ленин хуçалăхне аталантарас ĕçре питĕ тимлĕ тăрăшнă. Влаç а илсенех вăл тӳрех вăрçăпа ишĕлнĕ хуçалăха йĕркелесе аталантарас ыйтăва пĕрмаях хистесе пырать. Ленин патшалăхран корпорации туса хуни çеç хуçалăха çĕклетме пултарать тесе шутланă:

Учет и контроль - вот главное, что требуется для "налажения", для правильного функционирования первой фазы коммунистического общества. Все граждане превращаются здесь в служащих по найму у государства, каковым являются вооруженные рабочие. Все граждане становятся служащими и рабочими одного всенародного, государственного "синдиката".

[6">

1922 çулта В. И. Ленин хушнипе Маркс хулинче (Сарăту кĕпернинче) «Чĕрĕлӳ» трактăр заводне тума тытăнаççĕ. Кунтах ся Я. В. Мамин конструкциленĕ 8,8 кВт (12 л. В.) хăватлă «Карлик» трактăрне кăларма пуçлаççĕ. Çак вăхăтрах Коломнăри тата Брянскри завочĕсем Е. Д. Львов шутласа кăларнă чылайах мар серисемпе «Коломенец-1»чтлă трактăрсем хатĕрлеççĕ. Паллах, çак çителĕксĕр пулнă, çавăнпа та Совет ертӳлĕхĕ «Фордзон» америка трактăрне тумалли лицензине илме хушу парать.
[тӳрлет"> Ленинăн тĕп шухăшĕсем-ĕмĕчĕсем
Ӳкерчĕк:Lenin proclaims Soviet power(2).jpg
"Ленин Совет влаçне пĕлтерет"
(ӳнерçĕ В. А. Серов, 1947).
Ӳкерчĕкре Ленин хыçĕнче
И. В. Сталин, Я. М. Свердлов тата
Ф. Э. Дзержинский тăраççĕ
.

* Ленин ĕмĕтленнĕ тăрăх, коммунисăм 1930—1950 çулсенче çĕнтеремелле пулнă. Вăл хăйĕн «Задачи союзов молодёжи» (1920) çапла шантарнă:

Тому поколению, представителям которого теперь около 50 лет, нельзя рассчитывать, что оно увидит коммунистическое общество. До тех пор это поколение перемрет. А то поколение, которому сейчас 15 лет, оно и увидит коммунистическое общество, и само будет строить это общество. И оно должно знать, что вся задача его жизни есть строительство этого общества… И вот, поколение, которому теперь 15 лет и которое через 10-20 лет будет жить в коммунистическом обществе, должно все задачи своего учения ставить так, чтобы каждый день в любой деревне, в любом городе молодежь решала практически ту или иную задачу общего труда, пускай самую маленькую, пускай самую простую.

Ленин Сталинпа
[тӳрлет"> Ленин пурнăçĕнчи тĕрлĕ тĕслĕхсем

* «Любая кухарка способна управлять государством» цитатăна улăштарса кăтартнă. Тĕрĕсси —«Удержат ли большевики государственную власть» статьяра (Пĕтĕм çырнисен пуххи, т. 34, с. 315) Ленин çапла çырнă:

Мы не утописты. Мы знаем, что любой чернорабочий и любая кухарка не способны сейчас же вступить в управление государством. В этом мы согласны и с кадетами, и с Брешковской, и с Церетели. Но мы отличаемся от этих граждан тем, что требуем немедленного разрыва с тем предрассудком, будто управлять государством, нести будничную, ежедневную работу управления в состоянии только богатые или из богатых семей взятые чиновники. Мы требуем, чтобы обучение делу государственного управления велось сознательными рабочими и солдатами и чтобы начато было оно немедленно, то есть к обучению этому немедленно начали привлекать всех трудящихся, всю бедноту.

Çавăн пекех Ленин «Советсен влаçĕ» ĕмĕчĕн ăшне ăнлантарать:

Он (…)начал читать целую передовую статью о пользе парламента, о том, что демократии предстоит еще широкое будущее, что класс буржуазии далеко не сказал еще своего последнего слова и не скоро его скажет, что диктатура рабочего класса пока еще химера, что Учредительное собрание есть реальная, глубоко затаенная мечта всего русского народа, без различия классовых и иных перегородок, и что оно является необходимым этапом к установлению того правления, которое будет угодно суверенному, свободному народу. — Ну, а вы, мой мудрый Эдип, уже решили вопрос об этом правлении! Какого черта созывать Учредительное собрание, когда товарищ Саня сам уже решил все!.. Советы, говорите вы? Великолепно, да здравствуют советы и все вообще идеи господ Троцких, Хрусталевых и иже с ними!.. Слава и вам, товарищ Саня, хотя... ах, «муж многоопытный, губит тебя твоя мудрость»...[7">

* Ленин сифилис чирĕпе асапланнă пирки нумай çырни тӳрри-тĕрĕссине палăртайман. Ленинăн миме тата гистологи тĕпчевĕсене ирттернĕ хыççăн çак чир пурине çирĕплетеймен. Ленинăн сывлăх консультанчĕ Макс Нонне, классикăллă «Сифилис и нервная система» хыпарлă кĕнеке авторĕ, питĕ ятлă-сумлă ятарлă ăстаçă, çапла çырать: «Абсолютно ничто не свидетельствовало о сифилисе»[8">. Илтӳ сăмахĕсем малтанхи диакнăса пула сарăлнă пулнă. Ăна тĕрĕс мар — кăнарлă сифилис тесе лартнă, çакна тĕрĕслес тĕллевпе ятарлă экспедици Ленинăн тăванĕсен, несĕлĕсен хучĕсене тĕрĕсленĕ.

Ӳкерчĕк:Сталинские 100 рублей 1947 г. Аверс.jpg
1947 çулхи СССР-ти çĕр тенкĕ

* 1917 çулта Норвеги Владимир Ленина Нобель премине парас сĕнӳпе«За торжество идей мира» тенĕ, Совет Раççейĕ «Лăпкăлăх декречĕ» кăларнăшăн, Пĕрремĕш Тĕнче вăрçинчен хăй тĕллĕн уйрăлса тухнăшăн, анчах Нобель комитечĕ çакăнпа килĕшмен [1">.
* Владимир Ленина наркăмăшлă пульăпа амантни пирки чылай вăхăт çӳренĕ шухăш [2"> хăйĕн тӳррĕлĕхне тухайман [3">.
 

 pafa777 pafa777[гав]bk.ru - 15.08.2010 21:49
 Opera/9.80 (J2ME/MIDP; Opera Mini/5.1.21051/19.892; U; ru) Presto/2.5.25

пишите сразу на китайском. когда россия станет провинцией комунистического китая они оценят вашу писанину!!!
 

«Первая <  1703 | 1704 | 1705 | 1706 | 1707 | 1708 | 1709 | 1710 | 1711 | 1712 |  > Последняя» 


Форма для отправки комментариев

(Ваш комментарий будет проверен модератором.

С уважением, Администрация сайта.)

Имя (обязательно):

E-mail:

Комментарий (обязательно):